Пристрої введення та виведення даних. Пристрої, що входять до складу мультимедійного обладнання.
19ВЕ
тести- тут
Мета:
сформувати:
• поняття про типову архітектуру персонального ПК; пояснити:
• призначення структурних компонентів персонального комп’ютера;
• призначення та принцип дії мікропроцесорів;
• призначення пристроїв, що входять до складу мультимедійного обладнання;
розглянути:
• класифікацію апаратних засобів;
• класифікацію та основні характеристики процесорів.
Базові поняття й терміни: процесор, запам’ятовувальні пристрої, пристрої введення та виведення інформації.
Структура уроку
I. Організаційний етап (2-3 хв)
II. Оголошення теми уроку (1 хв)
III. Вивчення нового матеріалу (20-25 хв)
IV. Осмислення набутих знань (5-8 хв)
V. Практичне завдання (5-10 хв)
VI. Домашнє завдання (2-3 хв)
VII. Підбиття підсумків уроку (2-3 хв)
I. Організаційний етап
II. Оголошення теми уроку
III. Вивчення нового матеріалу
Архітектура ПК
Під час розгляду комп’ютерних пристроїв прийнято розрізняти їх архітектуру й структуру.
Архітектурою ПК називають його опис на деякому загальному рівні, що включає опис системи команд, системи адресації, організації пам’яті і т. д. Архітектура визначає принципи дії, інформаційні зв’язки і взаємодію головних пристроїв ПК: процесора, внутрішньої, зовнішньої пам’яті та периферійних пристроїв. Уніфікація архітектури ПК забезпечує їх сумісність з точки зору користувача.
Структура персонального комп’ютера — це сукупність його функціональних елементів і зв’язків між ними.
Класична архітектура (фон Нейман) — пристрій керування, арифметично-логічний пристрій, пам’ять, пристрої вводу-виводу інформації, об’єднані за допомогою каналів зв’язку (див. схему на наступній сторінці).
Апаратне забезпечення
Сьогодні ви ознайомитеся з апаратними компонентами, з яких складається інформаційна система. Зрозуміло, що набір компонентів визначатиметься конкретною системою та завданнями, які вона покликана виконувати.
До апаратної складової (hardware) належать:
1) комп’ютер (системний блок):
• корпус;
• процесор;
• материнська плата;
• внутрішня пам’ять;
• зовнішня пам’ять;
• блок електричного живлення;
• відеокарти;
• звукові карти;
• порти;
2) пристрої введення інформації;
3) пристрої виведення інформації;
4) комунікаційне обладнання.
Системний блок (корпус)
Системний блок стаціонарного ПК — прямокутний каркас, у якому розміщено всі основні вузли комп’ютера: материнська плата, адаптери, блок живлення, накопичувач на гнучких магнітних дисках (НГМД), один (іноді більше) накопичувач — HDD, динамік, дисковод для компакт-дисків або інші накопичувачі, органи керування. Серед органів керування, що, як правило, встановлюють на передній панелі, можуть бути: вимикач електроживлення; кнопка загального скидання RESET; кнопка «сну», яка дає змогу зменшити енергоспоживання, коли комп’ютер не використовується; індикатори живлення та режимів роботи.
Із тильного боку системного блока розташовані штепсельні роз- німні з’єднання — порти для підключення шнурів живлення і кабелів зв’язку із зовнішніми (встановленими поза системним блоком) пристроями. У середині системного блока розміщено плати сполучення пристроїв із центральним процесором (ЦП) та іншими пристроями на материнській платі (адаптери або контролери і плати розширення).
Блок живлення
Цей блок перетворює змінний струм стандартної мережі електроживлення (220 В, 50 Гц) на постійний струм низької напруги. Він має кілька виходів на різні напруги (12 і 5 В), які забезпечують живленням відповідні пристрої комп’ютера. Електронні схеми блока живлення підтримують ці напруги стабільними незалежно від коливань ме- режної напруги в досить широких межах (від 180 до 250 В). Звичайна потужність блоків живлення ПК становить 230-500 Вт, для мережно- го сервера вона може бути значно більшою. Більшість блоків живлення має вентилятор для відведення із системного блока надмірного тепла, що виділяється під час роботи електронних пристроїв.
Системна (материнська) плата
Так називають велику друковану плату одного зі стандартних форматів, яка несе на собі головні компоненти комп’ютерної системи: ЦП; оперативну пам’ять; кеш-пам’ять; комплект мікросхем логіки, що підтримують роботу плати, — чипсет (chipset); центральну магістраль, або шину; контролер шини й кілька рознімних з’єднань-гнізд (слотів, від англ. slot— щілина), які служать для підключення до материнської плати інших плат (контролерів, плат розширення та ін.). Частина слотів у початковій комплектації ПК залишається вільною. У рознімні з’єднання іншої конфігурації встановлюють модулі оперативної пам’яті. Кількість і тип рознімних з’єднань є однією з важливих характеристик системної плати, оскільки під час доукомплектовування або модернізації комп’ютера вільних слотів може не вистачити.
Крім того, на материнській платі є мініатюрні перемички (jumpers) або перемикачі (switches), за допомогою яких відбувається налаштування плати. На системній платі розташовані також з’єднувачі, до яких за допомогою спеціальних кабелів (шлейфів) підключають додаткові пристрої.
Ще один важливий елемент, який встановлюють на системній платі, — мікросхема BIOS (BasicInput-OutputSystem, базова система вве- дення-виведення). Вона є енергонезалежним постійним запам’ятовувальним пристроєм (ПЗП), в який записано програми, що реалізують функції введення-виведення, а також програму тестування комп’ютера в момент вмикання живлення (POST, PowerOnSelfTest), програму налаштування параметрів BIOSта інші спеціальні програми.
У роботі BIOSвикористовують відомості про апаратну конфігурацію комп’ютера, які зберігає ще одна мікросхема — CMOSRAM. Це енергозалежна пам’ять, що постійно підживлюється від батарейки, яка також знаходиться на системній платі. Вона живить і схему кварцового годинника — годинника реального часу, що безперервно відлічує час і поточну дату.
Мікропроцесор
Мікропроцесор (МП) — це, по суті, мініатюрна обчислювальна машина. Основними параметрами МП є набір команд, розрядність, тактова частота.
Набір або система команд постійно вдосконалюється, з’являються нові команди, що замінюють серії найпримітивніших команд, — мікропрограми. На виконання нової команди потрібна менша кількість тактів, ніж на мікропрограму. Сучасні МП можуть виконувати до кількох тисяч команд (інструкцій).
Характеристика МП:
• розрядність (біт);
• тактова частота (Гц);
• кількість ядер;
• розмір кешу (Мб).
Розрядність показує, скільки двійкових розрядів (бітів) інформації обробляється (або передається) за один такт, а також скільки двійкових розрядів може бути використано у МП для адресації оперативної пам’яті, передачі даних та ін.
Тактова частота вказує, скільки елементарних операцій (тактів) МП виконує за секунду, вимірюється в мегагерцах (1 МГц = 1000000 Гц). Вона є лише відносним показником продуктивності МП. Через архітектурні відмінності МП у деяких з них за один такт виконується робота, на яку інші витрачають кілька тактів.
Важливими характеристиками сучасних МП, що впливають на їхню продуктивність, є об’єм і швидкість функціонування вмонтованої кеш-пам’яті. Річ у тім, що сучасні МП «обганяють» за тактовою частотою інші елементи комп’ютера. Найпринциповішим є те, що тактова частота МП у кілька разів вища, ніж частота синхронізації системної шини, по якій відбувається обмін інформацією з відносно повільним оперативним запам’ятовувальним пристроєм (ОЗП). Без внутрішньої кеш-пам’яті (що має особливо високу швидкодію) МП часто працював би вхолосту, чекаючи чергової інструкції з ОЗП або закінчення операції запису в пам’ять.
Джерело безперебійного живлення — пристрій, призначений для захисту комп’ютера від стрибків напруги або відключення електроенергії. Для надійної роботи комп’ютера йому необхідно постійне енергоживлення.
III. Осмислення набутих знань
IV. Практичне завдання
Робота з презентацією «ComputerWORLD». Інструктаж з техніки безпеки.
V. Домашнє завдання
Опрацювати конспект.
VI. Підбиття підсумків уроку
Немає коментарів:
Дописати коментар