9 клас урок 33

Загальні поняття

Поняття про комп'ютерні мережі

Основи Інтернету

Тема: Апаратне й програмне забезпечення комп’ютерних мереж

Мета: 

           Навчальна. Ознайомити з принципами організації локальних та глобальних мереж.

           Розвиваюча. Розвивати інформатичну компетентність учнів.

           Виховна. Виховувати ціннісне ставлення до праці.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Матеріали для роботи з учнями:

• Інструктаж техніки безпеки при роботі з ПК та в комп’ютерному класі.

1. Презентація. “Пристрої організації комп’ютерного зв’язку”.
2. Презентація. “Локальні і глобальні комп’ютерні мережі”.

Серверні операційні системи.

План

9 клас 17 урок. Апаратне й програмне забезпечення комп’ютерних мереж. from StAlKeRoV

• Організаційний момент.
• Перевірка домашнього завдання.
• Актуалізація опорних знань.

• Мотивація навчальної діяльності.
• Вивчення нового матеріалу.

Лекція вчителя.

• У загальнення та систематизація знань.

Усна вправа.

• Підсумок уроку.
• Рефлексія.
• Домашнє завдання.

Хід уроку

---

2. Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування

1. Що відноситься до інформаційних ресурсів?
2. Які ви знаєте інформаційні процеси? У чому полягає кожний із них
3. Які інформаційні ресурси використовують для передаван­ня інформації?
4. Яким із них ви надаєте перевагу? Чому?
5. Що є складовими частинами каналів передавання даних?
6. Які пристрої називають комунікаційними? Яке їх призначення?
7. Як ви розумієте поняття «телекомунікація»?
8. Назвіть відомі вам серверні операційні системи.

---

4. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь учителя

Із початком масового використання комп’ютерів різко зросла ефективність роботи в усіх сферах людської діяльності. Стало можливим швидко передавати необхідну інформацію на відстань, використовувати разом спільні пристрої.

Бесіда

Уявіть собі, що в мене і в мого сусіда за стіною (ми живемо в різних під’їздах) є комп’ютери, але в мене є велика колекція фільмів, а в нього немає: у мене є принтер, а в нього ні. Що тре­ба зробити, щоб мій сусід зміг використовувати інформаційні та апаратні ресурси моєї системи? (Учні пропонують свої варіанти, серед яких обов’язково буде пропозиція з’єднати комп’ютери між собою.)

Що для цього потрібно? (Спеціальне обладнання та спеціаль­не програмне забезпечення.)

Комп’ютерні мережі — це сукупність комп’ютерів, обладнаних спеціальним комунікаційним (мережним) обладнанням і комунікаційним (мережним) програмним забезпеченням та з’єднаних між собою лініями (каналами) зв’язку.

Отже, ми із сусідом підключилися один до одного. Що зміни­лося? Які можливості з’явились у кожного з користувачів мере­жі? (Учні повинні відповісти, що тепер кожний має можливість скористатися ресурсами іншого комп’ютера.)

За допомогою комп’ютерних мереж забезпечується: колектив­не використання загального апаратного обладнання, програм та даних, обмін даними між користувачами мережі в реальному часі.

Але мережа з двох комп’ютерів є малою. Які взагалі існують мережі?

---

5. Теоретичний матеріал.

Поняття про комп’ютерні мережі

Дані, які зберігаються на одному комп’ютері, можуть стати в нагоді користувачеві, що працює за іншим комп’ютером. Для перенесення да­них можна використати гнучкі магнітні диски, компакт-диски, пристрої флеш-пам’яті або інші носії даних. Але передавання носія може зайняти тривалий час. Для економії часу та інших ресурсів при передаванні да­них комп’ютери з’єднують між собою в мережі (рис. 5.1).

Комп’ютерна мережа - це сукупність комп’ютерів та інших пристроїв з відповідним програмним забезпеченням, з’єднаних каналами передавання даних.

Використання комп’ютерних мереж дає змогу прискорити реалізацію інформаційних процесів, ефективніше розподіляти і використовувати апаратні й інформаційні ресурси. Комп’ютерні мережі забезпечують:

• швидкий обмін даними між окремими комп’ютерами мережі;
• спільне використання обчислювальних ресурсів, принтерів, модемів, сканерів, пристроїв зовнішньої пам’яті та інших;
• спільне використання комп’ютерних програм;
• можливість віддаленого керування комп’ютерами: встановлення на них програмного забезпечення, обмежування прав доступу до ре­сурсів, проведення діагностування тощо;
• спільну роботу користувачів над певними проектами, наприклад роз­робку конструкції літака чи автомобіля, підготовку єдиного звіту кор­порації та ін.

Комп’ютери в мережі можуть відрізнятися за функціями, які вони ви­конують. Ті комп’ютери, які надають доступ до власних ресурсів іншим комп’ютерам і керують розподілом ресурсів мережі, називають сервера­ми (англ. server — той, хто подає, обслуговує), а ті, що користуються ре­сурсами серверів, — клієнтами (робочими станціями).

Класифікації комп’ютерних мереж

Комп’ютерні мережі можна класифікувати за різними властивостями (рис. 5.2).

Розглянемо деякі з наведених класифікацій.

За правом доступу до ресурсів виділяють такі види комп’ютерних мереж:

• персональні (PAN, англ. Personal Area Network - мережа особистого простору, персональна мережа) - мережі, доступ до яких має окрема лю­дина. Персональна мережа об’єднує власні електронні пристрої корис­тувачів - персональні комп’ютери, ноутбуки, кишенькові комп’ютери, мобільні телефони, смартфони, комунікатори тощо;
• корпоративні - мережі, ресурси яких доступні працівникам однієї ор­ганізації, підприємства, навчального закладу тощо. Обмежений до­ступ до ресурсів таких мереж можуть мати сторонні особи. Наприк­лад, до інформаційних ресурсів корпоративної мережі «Укрзалізниця» може звертатися будь-хто для отримання даних про розклад руху по­тягів і наявність вільних місць;
• загального використання - мережі, в яких апаратні й інформаційні ресурси є загальнодоступними, хоча права доступу до ресурсів можуть розрізнятися для різних користувачів.

За охопленою територією комп’ютерні мережі поділяються на:

• локальні (LAN, англ. Local Area Network - мережа локального просто­ру) - з’єднують пристрої, що розташовані на порівняно невеликій відстані один від одного, як правило, в межах однієї або кількох сусідніх будівель. Наприклад, комп’ютерна мережа навчального закладу, супермаркету тощо;
• регіональні - ресурси яких розміщені на території деякого регіону. Серед них виділяють міські (MAN, англ. Metropolitan Area Network - мережа міського простору), обласні, національні мережі. Прикладами таких мереж є UAnet - українська національна мережа, RUnet - російська мережа, УРАН - українська науково-освітня телекомуні­каційна мережа та ін.;
• глобальні (WAN, англ. Wide Area Network - мережа Широкого просто­ру) - об’єднують комп’ютерні мережі та окремі комп’ютери, що розміщені в різних частинах світу. Найвідомішою глобальною мере­жею є Інтернет, але існують й інші. Наприклад, всесвітня неко- мерційна комп’ютерна мережа FidoNet, глобальна мережа ди­станційної освіти Global DistEdNet тощо.

Одна з класифікацій побудована на розподілі функцій між комп’юте­рами. За цією властивістю мережі поділяють на:

• однорангові - мережі, в яких усі комп’ютери мають рівні права: кожний може надавати свої ресурси і використовувати ресурси інших;
• з виділеним сервером - мережі, в яких один або кілька комп’ютерів є серверами, а всі інші - клієнтами. Такі мережі є багаторанговими.

В одноранговій мережі всі комп’ютери працюють незалежно один від одного, у них немає єдиного центру. Тому таку мережу складно обслуго­вувати: керувати доступом до ресурсів, встановлювати та оновлювати програмне забезпечення на окремих комп’ютерах, захищати від втручан­ня сторонніх користувачів, від вірусних атак тощо. Цих недоліків по­збавлена мережа з виділеним сервером.

У багаторанговій мережі може бути встановлений один або кілька сер­верів. Сервери, залежно від основного виду ресурсів і послуг, які вони на­дають клієнтам, можуть виконувати функції:

• файлових серверів - надають місце на диску (дисковий простір) для зберігання файлів і керують доступом до них користувачів інших комп’ютерів;
• серверів друку - надають користувачам спільний доступ до принтерів мережі, керують черговістю виконання завдань від різних користу­вачів;
• серверів віддаленого доступу - забезпечують зв’язок комп’ютерів ме­режі з іншими мережами;
• контролерів домену - керують розподілом прав доступу користувачів до апаратних та інформаційних ресурсів мережі та ін.

Один комп’ютер може виконувати кілька серверних функцій.

Апаратне забезпечення мереж

Об’єднання комп’ютерів у мережу здійснюється з використанням ка­налів передавання даних: середовища передавання даних та обладнання, що забезпечують передавання даних цими середовищами.

Канали передавання даних мають кілька властивостей, від значення яких залежить якість передавання даних мережею:

• вид середовища передавання;
• швидкість передавання даних;
• максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу та ін.

Якщо середовища передавання даних - це кабелі, то мережа є кабель­ною (дротовою), в інших випадках - бездротовою (англ. wireless - бездро­товий).

Перші комп’ютерні мережі були побудовані на основі кабельного з’єд­нання та використовували для встановлення зв’язку між комп’ютерами існуючі телефонні кабелі. Приєднання комп’ютерів до мереж за допомогою телефонних ліній використовують і в наш час, але більш надійний і швидкісний зв’язок забезпечують кабелі з оптичного волокна - оптоволоконні. У локальних мережах застосовують інші види кабелів - кручена пара та коаксіальний.

Першою бездротовою мережею була мережа AlohaNet Гавайського університету, створена в 1970 р. У ній передавання даних між комп’юте­рами здійснювалося з використанням радіосигналів. У наш час за бездро­товою технологією об’єднують комп’ютери як у локальних, так і в гло­бальних мережах.

Швидкість передавання даних мережею - це кількість бітів даних, що можуть бути передані за одну секунду. У перших мережах швидкість ста­новила кілька кілобітів за секунду. Сучасні розробки наближають цей показник до 100 Гбіт за секунду.

Кабельними мережами дані передаються електричними або оптичними (світловими) сигналами, бездротовими - інфрачервоними або радіосигна­лами. Яким би не був сигнал, він слабішає в мережі і може бути загубле­ним, якщо його не підсилити. Для мережі визначають максимальну відстань між пристроями, на яку сигнал передається без спотворення. Для різних середовищ передавання даних максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу становить від 10 м (інфрачервоний зв’язок) до 100 км у мережах на оптоволоконному кабелі або декількох тисяч кіло­метрів при використанні супутникових каналів зв’язку.

У таблицях 5.1 і 5.2 наведені властивості та їх значення для різних видів мереж.

У мережах використовуються такі кому­нікаційні пристрої:

• мережні адаптери або модеми - у кабельних ме­режах;
• пристрої інфрачервоного зв’язку або адаптери бездротових мереж - у бездротових мережах;
• концентратор (англ. hub - концентратор) - пере­силає дані, що надійшли одним із каналів зв’яз­ку, до кожного з приєднаних каналів;
• комутатор (англ. switch - перемикач) - спрямо­вує дані тільки до одного каналу, визначаючи маршрут, за яким потрібно переслати дані (рис. 5.3). У бездротових мережах роль комутатора виконує точка доступу (англ. access point - точка доступу) (рис. 5.4);
• повторювач (англ. repeater - повторювач) - підсилює сигнали при пересиланні даних на значні відстані;
• міст (англ. bridge - міст) - з’єднує кілька мереж в одну, пересилає дані з однієї мережі в іншу;
• маршрутизатор (англ. router - маршрутизатор) - визначає маршрути передавання даних і пересилає дані.

Мережні протоколи

При обміні даними між комп’ютерами мережі передбачається, що дані без спотворення та втрати надійдуть від відправника адресату. Для цього потрібно, щоб різноманітні комп’ютери, комунікаційні пристрої, мереж- не обладнання та програмне забезпечення виконували передавання да­них за однаковими чітко визначеними правилами. Такі правила назива­ються мережними протоколами.

Мережний протокол — це набір правил, за якими здійснюється обмін даними між пристроями комп’ютерних мереж.

Більшість сучасних комп’ютерних мереж здійснюють передавання даних на основі набору протоколів, що має назву TCP/IP (англ. Transmission Control Protocol/Internet Protocol — протокол управління передаванням/міжмережний протокол).

Дані, що передаються мережею, розбивають на невеликі пакети та до­повнюють даними, що стосуються процесу передавання: адресами комп’ютерів одержувача та відправника, номером та довжиною пакета тощо. Кожний пакет передається окремо. Маршрут передавання визна­чають маршрутизатори, вони також слідкують за доставкою пакетів. Різні пакети одного повідомлення можуть передаватися різними маршрутами. Якщо пакет з якоїсь причини не потрапив до адресата, він буде повторно відправлений. Після досягнення пункту призначення всі пакети з’єднуються, і дані набувають початкового вигляду. Пакети, в яких виникають спотворення даних під час передавання, передаються повторно.

Правила розбиття даних на пакети, їх доставки до адресата й об’єднан­ня пакетів в єдине ціле визначає протокол ТСР. Пересилання пакетів між комп’ютерами, які можуть мати різну архітектуру, використовувати різні операційні системи та входити до різних мереж, здійснюється на ос­нові протоколу ІР.

Завдяки розбиттю даних на окремі пакети передавання їх мережею відбувається швидко та надійно і стає можливим навіть у випадку, коли частина мережі пошкоджена. У випадку виходу з ладу частини мережі маршрутизаторами буде зроблена спроба визначити новий маршрут для проходження пакета в обхід пошкодженої ділянки.

Програмне забезпечення мереж

Для організації обміну даними між комп’ютерами мережі використо­вується кілька видів програмного забезпечення:

• мережні компоненти операційної системи;
• службові та прикладні програми;
• драйвери пристроїв мережі.

Операційна система Windows ХР включає компоненти для організації однорангової локальної мережі. Якщо мережа має виділений сервер, то на ньому встановлюють спеціальне серверне програмне забезпечення.

Для отримання послуг мережі використовують програми, які, як прави­ло, складаються з двох частин:

• клієнтська - надає можливість користувачу звернутися із запитом до ресурсів комп’ютерів, на яких встановлена серверна частина;
• серверна - відповідає на запити клієнтської частини.

Таку технологію побудови програмного забезпечення називають клієнт-серверною.

Наприклад, за такою технологією можуть бути побудовані програми тестової перевірки знань учнів. На комп’ютері вчителя установлюється серверна частина програми, яка зберігає тестові завдання, надає їх за запитом учня, отримує, перевіряє та фіксує відповіді учнів. На учнів­ських комп’ютерах установлюється клієнтська частина програми, яка дає змогу отримати із сервера завдання та передати на сервер відповідь учня. Таким чином, учні використовують базу даних, що зберігається на комп’ютері вчителя, та поповнюють її власними результатами.

---

6. Вивчення нового матеріалу.

Лекція вчителя(за допомогою презентації)

До конспекту

За допомогою підручника учні заповнюють таблицю класифі­кації мереж та з’ясовують, до якого типу належить мережа, про яку йшлося вище.

За територіальним розміщенням	За призначенням	За типом
Локальні; регіональні; глобальні	Інформаційні; обчислювальні; інформаційно-обчислювальні	Однорангові та «клієнт-сервер»

Звичайно, мережа, про яку йшлося у прикладі, є локальною.

Якщо всі ПК в мережі є рівноправними, така локальна ме­режа називається одноранговою.

Якщо в мережі є ПК, з якого черпають інформацію робочі станції, такий ПК називається сервером, робочі станції — клі­єнтами, а з’єднання — мережею типу «клієнт-сервер».

За допомогою підручника заповнити таблицю.

Тип мережі	Переваги	Недоліки
Однорангова мережа
Мережа типу «клієнт-сервер»

Топологія мережі — геометрія з’єднання комп’ютерів між собою.

Сукупність правил і принципів, згідно з якими функціонує; і конкретна локальна мережа, називається мережним протоколом.

Більшість сучасних мереж працюють на основі набору прото­колів TCP/IP (від англ. Transmission Control Protocol та Internet Protocol).

Інформація, придатна для передавання в мережі, назива­ється пакетом. За доставку пакетів та адресацію відповідає ІР-протокол.

Протокол TCP, який розбиває інформацію на частини, кожна з яких утворює пакет, перераховує їх, що потім надає можливість «зібрати» інформацію в потрібному вигляді. Якщо якоїсь части­ни не вистачає, протокол вимагає повторного передавання да­них. Крім того ТСР перевіряє контрольну суму пакета — суму всіх його байт, обчислену за спеціальною формулою. Якщо кон­трольна сума не збігається, це означає, що пакет спотворений і надійде запит на повторне передавання даних.

ІР-адреса комп’ютера — цифрова адреса, яка складається з чотирьох груп чисел, розділених крапкою, кожне з яких не перевищує число 255.

По-перше, яким чином можна з’єднати комп’ютери? (За допо­могою каналів передавання даних.)

Канали зв’язку — обладнання, за допомогою якого комп’ю-тери об’єднуються в мережу (телефонні лінії, радіозв’язок, коаксіальний кабель тощо).

Класифікація каналів зв’язку:

• за типом інформації, яка передається по каналах,— анало­гові та цифрові,
• за типом з’єднання — виділені та комутовані;
• за фізичною будовою каналу — електричні, дротові, оп­тичні, бездротові.

Канали зв’язку характеризуються пропускною здатніс­тю — кількістю інформації, яку можна передати в одиницю часу (біт/с).

Який сигнал передається по каналах передавання даних? (Залежно від типу каналів — змінний струмінь, радіосигнал тощо.)

Який сигнал розуміє комп’ютер? (Електричний сигнал.)

Модем — стандартний пристрій, який перетворює циф­ровий (дискретний) сигнал комп’ютера в аналоговий (безпе­рервний) сигнал для передавання телефонною мережею, та навпаки.

Мережна карта — інтерфейсна плата, яка вставляється в материнську і використовується для передавання та отриман­ня мережних сигналів.

Уявімо собі, що до нашої мережі тепер захотіли приєднатися друзі, які живуть в іншому районі міста. А якщо їх багато? Які ще пристрої можуть нам знадобитися?

Отже, наступною складовою мережі є активне мережне об­ладнання — мости, маршрутизатори, комутатори, концентратори тощо. їх використання дозволяє:

• збільшити кількість комп’ютерів та інших пристроїв, об’єднаних у мережу;
• сегментувати трафік або повний інформаційний потік у ме­режі;
• з’єднати віддалені дільниці локальної мережі.

Програмні ресурси комп’ютерної мережі — це програми, за допомогою яких забезпечується функціонування мережі.

Склад мережного ПЗ:

1. Мережні складові ОС.
2. Службові програми.
3. Мережні додатки.
4. Драйвери пристроїв мережі.

Для отримання послуг у мережі використовують програми, які зазвичай складаються з двох частин:

1. Клієнтська (надає можливість створити запит).
2. Серверна (обробляє запит клієнтської частини).

Цю технологію побудови програмного забезпечення назива­ють клієнт-серверною технологією.

Робота за комп’ютерами з підручником

Учні читають відповідний матеріал у підручнику і дають відповіді на подані нижче запитання. У ході опитування учні по­винні обміркувати поняття робочої групи, робочої станції, домену, мережного адміністратора, доступу до ресурсів, сеансу користува­ча та його права.

1. До якого типу належить мережа класу?
2. Як можна назвати учнів під час практичної роботи в класі?
3. Що таке домен?
4. Хто такий мережний адміністратор? Чи є адміністратор у класі?
5. Що мається на увазі під поняттям «сеанс користувача» як користувача мережі в нашому випадку? Які він має права?
6. Що мається на увазі під поняттям «сеанс користувача» як користувача окремого комп’ютера? Які він має права?
7. Яка папка в комп’ютері дозволяє розпочати роботу в ме­режі?

Група осіб однорангової локальної мережі, які об’єдналися і для виконання певного комплексу завдань, називається робочою групою, а окремо взятий ПК — робочою станцією.

Сеанс користувача — усі дії, які виконує користувач мережі з обраним ім’ям та паролем під час реєстрування в мережі.

Адміністратор ПК — користувач, що має право вносити зміни до системи, включаючи установку програм і доступ до всіх файлів ПК, а також може створювати, змінювати і видаляти облікові записи інших користувачів.

Адміністратор локальної мережі — користувач, відповідальний за планування, налаштування і керування щоденною роботою мережі. Адміністратора мережі називають також системним  адміністратором.

---

7. Осмислення набутих знань

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»

1. За територіальним розміщенням створена мережа є ...
2. За типом локальних мереж ця мережа є ...
3. Якщо ще один комп’ютер підключити до мережі через один із комп’ютерів, то топологія мережі стане ...

---

8. Узагальнення і систематизація знань

Опитування учнів

1. Для чого створюються комп’ютерні мережі?
2. Як ви вважаєте, до якого типу належить мережа в нашій школі?
3. Якою є топологія шкільної мережі?
4. Чим відрізняється однорангова мережа від «клієнт-сервера»?

Практичне завдання

1. Увімкніть комп’ютер.
2. Зверніть увагу на те, під яким користувачем ви входите в систему (адміністратор, гість або учень).
3. Переконайтеся в тому, що ваш комп’ютер підключений до ме­режі (Контекстне меню папки - Мережне оточення - Властивості).
4. Викличте контекстне меню ярлика Мережні підключення Стан. Перегляньте вміст цього вікна. Які дії пропонуються?

Усна вправа

Надати характеристику створеної нами мережі, з якої ми по­чинали вивчати тему, використовуючи матеріали двох уроків.

---

9. Підсумок уроку

Перевірка заповнених таблиць

Розглянемо заповнені таблиці і зробимо висновки щодо класифікаці комп’ютерних мереж.

За територіальним розміщенням	За призначенням
Глобальні (охоплюють велику кількість мереж на території окремих країн, континентів);	Інформаційні (за допомогою яких можна отримувати інформацію з різних джерел);
Регіональні (об’єднують ло­кальні мережі в межах пев­ного регіону: області, району, міста)	Обчислювальні (для проведен­ня обчислень на комп’ютерах мережі)
Локальні (об’єднують невели­ку кількість комп’ютерів у межах однієї організації)	Інформаційно-обчислювальні (комбіновані)

Переваги	Недоліки
Однорангова	мережа
Низька вартість і висока надійність	Залежність ефективності роботи від кількості станцій; складність керування мережею; складність забезпечення захисту інформації; труднощі оновлення і зміни програмного забезпечення станцій
Мережа типу	«клієнт-сервер»
Надійна система захисту інформації; висока швидкодія; відсутність обмежень на кількість робочих станцій; простота керування та адміністрування порівняно з одноранговими мережами	Висока вартість через виділення одного комп’ютера під сервер; залежність швидкодії та надійності від сервера; менша гнучкість порівняно з одноранговою мережею

---

10. Завдання до уроку.

1. Наведіть приклади комп’ютерних мереж до схеми на рисунку 5.2.
2. Позначте в таблиці призначення комунікаційних пристроїв.

3. За каталогами або ціновими пропозиціями комп’ютерних магазинів визначте значення властивостей мережного обладнання, що доступне на ринку бездротових мереж вашого регіону.
4. Запропонуйте та обґрунтуйте можливу схему організації локальної ме­режі у вашому навчальному закладі.
5. Запропонуйте та поясніть власну ідею роботи за клієнт-серверною техно­логією програми для обліку успішності учнів класу. Визначте функції серверної та клієнтської частин програми.

---

11. Питання до уроку.

1. Що таке комп’ютерна мережа? Які можливості вона надає?
2. Які функції виконує комп’ютер-сервер у мережі?
3. Який комп’ютер називають клієнтом?
4. За якими властивостями можна класифікувати комп’ютерні мережі?
5. Яку мережу називають одноранговою?
6. Назвіть види комп’ютерних мереж за охопленою територією.
7. Назвіть види комп’ютерних мереж за правом доступу до ресурсів.
8. Охарактеризуйте види комп’ютерних мереж за розподілом функцій між комп’ютерами.
9. Назвіть і поясніть функції, які може виконувати сервер у багаторан- говій мережі.
10. Які середовища передавання даних використовують у комп’ютерних мережах?
11. Назвіть та охарактеризуйте основні властивості комп’ютерних мереж.
12. Що сприяє широкому використанню бездротових локальних мереж?
13. Які комунікаційні пристрої використовують у кабельних мережах? Яке їх призначення?
14. Які комунікаційні пристрої використовують у бездротових мережах? Яке їх призначення?
15. На основі якого набору протоколів здійснюється передавання даних у сучасних мережах? Назвіть відомі вам складові цього набору.
16. Опишіть призначення мережних протоколів ТСР та ІР.
17. Яке програмне забезпечення використовують у комп’ютерних мережах?
18. Поясніть особливості виконання прикладних програм, що працюють за клієнт-серверною технологією.

---

11. Домашнє завдання.

1. Підручник .
2. Опрацювати теоретичний матеріал.
3. Відповісти на питання.
4. Виконати завдання 1, 2.

---

12. Додатковий матеріал.

Показники якості мережі:

1. Повнота.
2. Продуктивність.
3. Пропускна здатність.
4. Надійність.
5. Достовірність.
6. Прозорість.
7. Можливість збільшувати кількість комп’ютерів у мережі.
8. Універсальність.
9. Безпечність та надійність інформації.

Модель ISO

Для того щоб взаємодіяти в мережі, комп’ютери повинні ви­користати той самий протокольний набір одночасно, з обох боків. Проблему взаємодії різних моделей комп’ютерів у мережі вда­лося вирішити завдяки створенню «Еталонної моделі взаємодії відкритих систем» (ISO). Модель ISO була розроблена Міжна­родною організацією зі стандартів (Internationa) Standardization Organization) для регламентування комп’ютерного обладнання та передавання інформації в мережі за допомогою точного виконан­ня протоколів — універсальних домовленостей, правил. Модель ISO являє собою семирівневу мережну модель програмного та апаратного забезпечення мережі. Рівні протоколів мають ієрар­хічну структуру. Кожний рівень використовує функції більш низького рівня та надає свої можливості наступному рівню.

Перший рівень — фізичний, який визначає вигляд і характе­ристики ліній зв’язку між комп’ютерами, описує, як отримують пакети даних, із канального рівня, метод їх перетворення у двій­кові сигнали.

Другий рівень — канальний, що забезпечує передавання, приймання даних по каналах зв’язку. Для кожного типу ліній зв’язку розроблений відповідний протокол логічного рівня, що керує передаванням інформації по даному каналу.

Третій рівень — мережний, що забезпечує вибір маршруту (шляху) переміщення пакетів у мережі.

Четвертий рівень — транспортний, що реалізує процедуру встановлення, підтримки та завершення процедури з’єднання в іуіережі.

П’ятий — рівень сеансів зв’язку, що відповідає за проведення сеансів обміну даними між комп’ютерами.

Шостий рівень — представницький, що забезпечує перетво­рення даних (кодування, компресію тощо).

Сьомий рівень — прикладний, що надає доступ програмних продуктів у мережу (протоколи перенесення файлів, обміну по­штовими повідомленнями, доступу до віддаленого комп’ютера тощо).