«Перевернуте навчання» інформатики

«Перевернуте навчання» інформатики

Див. http://osvita.ua/school/manage/42677/

Відомий філософський закон взаємопереходу кількісних і якісних змін діє незалежно від наших уподобань і політичних поглядів. Стрімке розширення за останні десятиліття інформаційного поля, що оточує людину, спричинило появу постіндустріального інформаційного суспільства. І система освіти, попри відомий консерватизм, мусить реагувати на виклики часу. Щоб зрозуміти, що іноді доведеться відмовлятися від речей, до яких звикали століттями, досить ознайомитись з результатами досліджень, опублікованих у статті «Навчання за допомогою лекцій неефективно, кажуть вчені» (див. http://it-ua.info/news/2014/05/27/navchannya-za-dopomogoyu-lekcy-neefektivno-kazhut-vchen.html).

«Перевернуте навчання» – це форма активного навчання, яка дозволяє «перевер­нути» звичний процес навчання таким чином: домашнім завданням для учнів є перегляд відпо­відних відеофрагментів із навчальним матеріалом наступного(!) уроку, учні самостійно прохо­дять теоретичний матеріал, а в класі час використовується на виконання практичних завдань.

«Перевернутий клас» – це така педагогічна модель, в якій типова подача лекцій та органі­зація домашніх завдань міняються місцями. Учні дивляться вдома короткі відеолекції, в той час як у класі відводиться час на виконання вправ, обговорення проектів та дискусії. Відеолекції часто розглядаються як ключовий компонент в «перевернутому» підході, вони створюються викладачем і розміщуються в Інтернеті.

Авторами технології «Перевернуте навчання» вважаються вчителі хімії Аарон Самс іДжонатан Бергманн (США). У 2008 році вони стали записувати відеоролики зі своїми лекціями та пропонувати їх на домашнє опрацювання своїм учням. У власних книгах «Перевернуте навчання або як достукатися до кожного учня на уроці», вони розповідають про особливості цієї технології та її можливості.

У 2010 році Clintondale High School у м. Детройті, США, стала першою «перевернутою школою», яка повністю перейшла на принцип «перевернутого навчання».

Однак автори вказують на труднощі впровадження цієї технології: великий об’єм техніч­ної підготовчої роботи; залежність від технічного оснащення школи та учнів.

Ідея «перевернутого навчання» перекликається з тим, що вже багато років просувають вінформатиці творча група вчителів «Аспект»: попереднє ознайомлення учнів вдома з новим навчальним матеріалом за підручником, а на уроці – короткий розбір проблемних моментів, закріплення теоретичних знань та вироблення практичних навичок. Оцінювання засвоєння нового матеріалу проводиться в кінці того ж самого уроку(!) за допомогою виконання завдань у робочому зошиті, комп’ютерного тестування тощо. У майбутньому, за умови забезпечення учням рівного доступу до комп’ютерів у позаурочний час (наприклад, після реалізації програми «1 учень – 1 комп’ютер»), залишиться зробити один крок – замінити підручник пакетом мультимедійних матеріалів для домашнього використання.

Програми, рекомендовані до використання МОН України, як правило, дуже насичені навчальним матеріалом і перед­ба­чають вивчення інформатики протягом 1год. на тиждень. Традиційними засобами класичної педагогіки досягти засвоєння такого обсягу матеріалу учнями та ще й сформувати стійкі практичні навички за відве­дений час неможливо.

Для виконання насичених діючих програм з інформатики доводиться шукати шляхи інтенси­фікації прове­дення уроку. Пропоноване «перевернуте навчання», зокрема, перед­бачає відмову від таких, неефективних в умовах обмеженого часу, прийомів: виступи учнів біля дошки, фронтальне опитування, диктування конспектів, перегляд тривалих нав­чаль­них фільмів та презентацій тощо. Натомість запроваджуються елементи педагогіки співробіт­ництва: вчитель виступає скоріше у ролі колеги і консультанта. Учні опанову­ють навчальний матеріал, значною мірою, самонавчанням, що сприяє розвитку пізнавальної активності та самостійності.

Основними елементами пропонованої методики є:

· використання лаконічних (не більше 5-6 стор. на урок) навчальних підручників;

· попереднє ознайомлення учнів вдома з новим навчальним матеріалом;

· на уроці – короткі пояснення до нового навчального матеріалу затекстом підручника;

Використання підручника дозволяє вкластися у час, відведений на пояснення, непропус­тити ключові моменти, не відійти від теми уроку.

· проведення оцінювання знань та навичок учнів при виконанні практичної роботи;

Як правило, кожен учень одержує оцінку за урок. Учні знають, що будуть працювати на конкретний результат, це мотивуєїх до роботи.

· проведення на кожному уроці формування та перевірки навичок, що базу­ються на матеріалі поточного уроку;

Там, де закомп’ютером сидить 2 або навіть 3 учні, оцінювання навчальних досяг­нень може проводитися по черзі через урок. Такі групи рекомендується комп­лекту­вати учнями однакового рівня знань.

· виставлення оцінки яксукупної за знання теорії та практичні навички;

Поки учні виконують роботу, вчитель одержує до 25 хв. часу, який може використати длядопомоги відстаючим учням, прийняття виконаних робіт, усуненняможливих збоїв в роботі обладнання тощо.

· дозвіл використання учнями інформаційних матеріалів під час роботи;

· впровадження засобів унеможливлення і невигідності «списування»;

· індивідуальний захист (здача) своїх практичних робіт;

· впровадження робочих зошитів для практичних робіт.

Зошити зберігаються у кабінеті інформатики, видаються учням на початку роботи ізбираються для перевірки і оцінювання в кінці уроку.

Використання робо­чого зошита надає такі переваги:

· доку­ментоване оці­ню­­­вання знань та на­вичок учнів на кож­ному уроці;

· «юри­дично» обґрун­то­ване виставляння оцінок;

· наочне і беззапе­речне «правове поле» робо­ти вчителя;

· поурочний інструк­таж з техніки безпеки документується і не займає багато часу;

· рівневість практичної роботи виз­на­ча­ється кіль­кіс­тю та якістю викона­них дій;

· оцінка враховує знання теорії та практичні навички;

· виставлення обґрун­тованої оцінки зай­має мало часу вчителя;

· оцінювання може проводитись у позаурочний час;

· створення умов для усвідомлення учнями невигідності «списування»;

· кожен учень одержує оцінку за урок, що мотивуєїх до роботи;

· вчитель менше відволікається на оцінювання і працює більш продуктивно;

· поки учні працюють із зошитами, вчитель має час длядопомоги відстаючим учням, прийняття виконаних робіт, усуненняможливих збоїв в роботі обладнання тощо.

Загальна оцінка виставляється вчителем у спеціальному полі як сума балів, одержаних за виконання завдань. Оцінюється лише те, що виконано і записано учнем у зошит або збережено на комп’ютері у власній папці!

Зрозуміло, що використання лише підручників і робочих зошитів не є повною концеп­цією «перевернутого навчання». Але такий підхід із попереднім переглядом вдома нового матеріалу у підручнику поки що є найбільш реальним в умовах української школи. Маємо надію, що й використання відеороликів в Інтернеті згодом стане в нас таким же звичним для вчителів і доступним для учнів, як і використання робочих зошитів і підручників зараз

У контексті «перевернутого навчання» постає питання: як зацікавити дітей вдома вивчати матеріал на випередження, коли і звичайні домашні завдання учні виконують не завжди якісно. Мабуть єдиний спосіб вирішення цієї проблеми полягає в тому, що відеоуроки, відеолекції чи підручники, які використовуються в даній методиці повинні бути цікавими, насиченими і зрозумілими не лише вчителю, а й школяреві. Роль підручника у сучасному світі суттєво змінилася. Підручник, в ідеалі, повинен не лише містити фактичний матеріал майбутнього уроку, який, до речі, можна знайти будь-де в Інтернеті, а саме бути цікавим, і зрозумілим, відповідати віковим особливостям сприйняття інформації учнями, враховувати міжпредметні зв’язки! Часто-густо шкільні підручники пишуться вузькими спеціалістами без консультування з дитячими психологами, а також без урахування рівня навчальних досягнень учнів з інших предметів, починаючи від швидкості читання і закінчуючи математикою, фізикою, мовами, літературою, історією, тощо. Якщо шкільні підручники не враховуватимуть усього переліченого, то їх роль і корисність з розвитком доступності до мережі Інтернет в школах зійде нанівець, бо навчання за такими «підручниками», особливо за «перевернутою» методикою, мало чим відрізнятиметься від навчання за матеріалами самостійно знайденими учнями на різноманітних Інтернет-ресурсах.

Навіть з урахуванням обмежених технічних можливостей сучасної української освіти методика «перевернутого навчання» інформатики впроваджена у школах різних регіонів України і у більшості випадків дає гарні результати засвоєння учнями нових знань та навичок. Вивчається можливість для її використання при навчанні інших предметів.

Олександр Пилипчук, Василь Ластовецький, Євген Шестопалов для osvita.ua